Видатний
глинський педагог, архітектор Л.К.Борисенко народився 19
січня 1891 року в Глинську.
Його
батько Костянтин Іванович був крамарем. Матір’ю
була Катерина Петрівна з роду Німандтів. В родині було восьмеро дітей: п’ятеро
синів (крім Леоніда ще Костянтин, Павло, Микола і Михайло) та три дочки (Ольга,
Олександра і Катерина). В періоди, коли підприємницькі справи батька ішли не
дуже успішно, він працював службовцем на будівництві залізниць.
Так
чи інак, Костянтин Іванович заробив достатньо грошей, щоб збудувати у садибі,
яку він придбав ще на початку 1880-х років у Глинську на вулиці Лісовій (тепер
вулиця адмірала Кулика), новий добротний будинок для родини і дати дітям освіту.
Леонід,
отримавши початкову освіту в Глинській земській трирічній школі, в 1903-1907
роках продовжив навчання в Роменському чотирикласному міському училищі. В
1907-1909 роках він працював у домашньому господарстві, у вільний час займаючись
самоосвітою, і склав іспит на народного вчителя.
В
1909 році Леонід вступив на архітектурне відділення Київського художнього
училища, яке закінчив у 1914 році. Саме почалася Перша Світова війна і Леоніда
призвали до армії, де він
служив солдатом, а потім креслярем у військовій установі в
Одесі.
В
1918 році Леонід Костянтинович повернувся до рідного міста Глинська і став
працювати вчителем у Глинській гімназії аж до її закриття в 1920 році. З 1919
року, спочатку за сумісництвом, а потім постійно, він викладає в Глинській
художньо-керамічній школі креслення, математику, історію мистецтв. Після
переведення в 1920 році того навчального закладу до Міжгір’я, що під Києвом,
він, як патріот Глинська, залишається в рідному місті і, разом з іншими
колегами-глинчанами, відновлює керамічну школу спочатку як приватний, а потім і
як державний навчальний заклад. В 1925 році Леонід Костянтинович закінчує
архітектурне відділення вже Київського художнього інституту, ректором якого на
той час був знаменитий художник професор Лев Крамаренко, колишній директор
Глинської художньо-керамічної школи.
В
перші роки по закінченні громадянської війни за проектами Л.Борисенка в Глинську
встановлюються пам’ятники
Т.Шевченку (1919) та Жертвам революції (1926). Можливо, що глинський
пам’ятник
Т.Шевченку є другим у світі (після роменського) монументальним пам’ятником
Великому Кобзарю.
Коли
в 1930 році Глинська керамічна школа була реорганізована в склофарфоровий
технікум, Леонід Костянтинович викладає в ньому, крім креслення, математики,
історії мистецтв, також архітектуру, а з 1 листопада 1932 року до 10 січня 1933
року працює директором цього технікуму.
Після
ліквідації склофарфорового технікуму в 1933 році і до вересня 1941 року, коли
Глинськ був окупований німцями, Леонід Костянтинович викладає в Глинській
середній школі. В 1933-1935 роках він за сумісництвом завідує дитячими
майданчиками глинських колгоспів, а також колгоспною
хатою-лабораторією.
В 1935 році закрита більшовиками глинська
Воскресенська церква за проектом Л.Борисенка перебудовується на
клуб.
Під
час окупації Леонід Костянтинович до лютого 1942 року працює на рядових роботах
в общинному дворі (колгоспі окупаційних часів), а потім до літа 1943 року навчає
дітей у Глинській початковій школі, що функціонувала при
німцях.
Після
визволення він консультує відбудову будинків, зруйнованих війною, в Ромнах;
знову викладає креслення і математику в Глинській середній школі, а від часу
відкриття в лютому 1948 року Глинського індустріального технікуму і до його
переведення до Ромен працює викладачем креслення та будівельної справи у цьому
навчальному закладі – з 1958 року вже періодично, як пенсіонер. В повоєнний
період Леонід Костянтинович розробив і втілив у Глинську та його околицях низку
архітектурних проектів. Це:
1.
Прибудова
до будівлі районного комітету КП(б)У (1949), в якій пізніше містилася сільська
поліклініка.
2.
Будівля
виконавчого комітету Глинської районної ради (1950).
3.
Павільйон
для районної Дошки пошани в Глинську (1954).
4.
Проект
школи у селі Василівці (1958).
5.
Проект
корпусу Глинського дитячого будинку (1958).
6.
Пам’ятник
на братській могилі загиблих воїнів у Глинську (1958).
7.
Будівля
вокзалу станції Андріяшівка (1958).
8.
Будівля
вокзалу станції Венеславівка на лінії Ромни-Гадяч (1958).
9.
Будівля
будинку культури в Перекопівці (1959).
10.
Будівля
школи в Чеберяках (1959).
11.
Будівля
клубу в Чеберяках (1959).
12.
Пам’ятник
на братській могилі червоних партизанів, загиблих у 1919 році, Глинськ
(1967).
13.
Пам’ятник
вчителям та учням Глинської школи, загиблим під час Великої Вітчизняної війни
(1968).
Він,
не вагаючись, бере участь у всесоюзних конкурсах на кращі
проекти:
·
пантеону
Й.Сталіна (1954), результат – премія;
·
обеліска
на честь пуску першого в світі штучного супутника Землі (1958), результат –
грамота;
·
монумента
на честь перемоги Росії у Вітчизняній війні 1812 року (1963), результат –
подяка, премія.
Зрештою,
в 1967 році Леоніда Костянтиновича приймають у члени Спілки архітекторів СРСР з
видачею членського
білета № 4963. Рекомендації йому дали:
·
Махонько
М.П., головний архітектор Сумської області;
·
Штейнберг
Я.А., академік архітектури, місто Київ;
·
Маринченко
О.І., кандидат архітектури (батько архітектора Є.О.Маринченко, автора проекту
славетного палацу «Україна»), місто Київ;
·
Король
І.Г., архітектор, місто Київ.
Все
життя Л.К.Борисенко захоплювався астрономією. Він вів велику просвітницьку
роботу серед земляків – читав лекції жителям Глинська, Ромен, Лохвиці. Ще в
1920-х роках змоделював на території Глинська Сонячну систему, розмістивши
модель Сонця на даху свого будинку і розташувавши моделі планет, пропорційно їх
відстані від Сонця, на місцевості в напрямі до Городища. А розроблені ним наочні
таблиці з астрономії увійшли до книги «Викладання фізики в школі», що вийшла у
видавництві «Радянська школа» 1965 року.
В
останні роки життя Леонід Костянтинович написав «Історію Глинського
індустріального технікуму», факти з якої використані, зокрема, і в «Нарисі
історії Глинська».
Цей
видатний глинчанин помер і похований у Глинську в 1976 році.
Складено за власноруч написаними
Л.К.Борисенком
автобіографією (1949 рік) та
анкетою (1967),
які були люб’язно надані племінником Леоніда
Костянтиновича
Киркевичем Геннадієм
Олександровичем
