ГРИГОРІЙ ВОЛНЯНСЬКИЙ

 

Григорій Матвійович Волнянський народився в Глинську 15 лютого 1921 року.

В 1939 році він закінчив Глинську середню школу і став студентом хіміко-технологічного факультету Київського індустріального інституту (тепер КПІ).

В тому ж році восени призваний до армії, в артилерію, 44-й артполк. В лютому 1940 року став курсантом Першого Ленінградського артилерійського училища імені Красного Октября. У вересні перевівся до Сумського артилерійського училища імені Фрунзе.  З травня 1941 року переведений до Чкаловського училища зенітної артилерії. Курс навчання був розрахований на 5-6 місяців, але в зв’язку з війною його скоротили. Волнянський отримав призначення в Московську зону ППО, в Тулу, куди прибув у серпні. Зенітники стояли на шляху німецьких бомбардувальників, що літали бомбувати Москву.

29 жовтня до Тули підійшли танки Гудеріана, що рвалися до Москви. Зенітні гармати були перенацілені на стрільбу по танках. 30-го жовтня Волнянський вступив у бій. Його взвод за день знищив 14 німецьких танків, а сам командир увечері того дня героїчно загинув, не доживши до 21 року. Похований він в Тулі 31 жовтня 1941 року в братській могилі на Всехсвятському міському цвинтарі.

Всього 732 зенітний полк того дня знищив 26 танків. Понад 50% здобутків цілого полку належало, як бачимо, одному взводу – взводові Волнянського.

 

На місці того бою пізніше побудований великий житловий будинок. На ньому висить меморіальна дошка:

«На этом месте 29-30 октября 1941 года героически отразил атаки фашистских танков на Тулу огневой взвод 6-й батареи 732-го зенитно-артиллерийского полка под командованием лейтенанта Волнянского Г.М.».

Є в Тулі і вулиця Волнянського.

На території військової частини, де служив Волнянський, є пам’ятник йому. Там приймають присягу молоді солдати Російської Федерації. Сам Волнянський навічно зарахований до списків частини.

Своєрідним гімном тієї військової частини є пісня:

В грозные дни сорок первого года

Танкам фашистским ты путь преградил,

Грудью ты встал на защиту народа,

Жизни для счастья его не щадил.

Волнянский, ты с нами

Как алое знамя,

В едином солдатском строю…

 

Про все це в Глинську стало відомо лише в 1957 році завдяки випадку. В одну з частин Московського округу протиповітряної оборони прибув з військового училища лейтенант Віктор Волнянський. Його запитали, чи не родич він Григорію.  Виявилося – племінник, родом з Глинська, знає матір Григорія Ганну Олексіївну...

 

Джерело: Т.Д.Дубинин. За толстовской заставой. Москва, Издательство ДОСААФ СССР, 1987