ГОЛИЙ ПАН – ГЛИНСЬКИЙ НАСРЕДДІН

 

Ще за часів, коли в сільпо були пекарня, сітроцех, цех ковбасний - а було це, мабуть, не пізніш початку 1960-х років - сидять в одному з тих цехів їхні зави, п’ють горілочку і жартують:

- От ти, Миколо - пан Ситро. А ти, Василю, - пан Хліб. А ти, Іване - пан Ковбаса...

А у дворі біля відчинених дверей цеху сільповський  конюх порається біля коней, чує це все та й питає:

- А я ж хто?

- А ти... Ти - Голий Пан!

Коли автор недавно перечитав пригоди Ходжі Насреддіна, то побачив, що такі могли траплятися і з глинчанами. А те, що справді траплялося в Глинську, могло трапитися і з Насреддіном.

- Чи не спробувати, - подумав автор, - кодифікувати пригоди свого власного, глинського Насреддіна? Але хто ж міг би бути глинським Насреддіном?

Тут авторові й прийшла думка спробувати на цю роль Голого Пана. І ось що з того вийшло.

 

***

Як Голий Пан ще вчився в школі, вчитель якось став загадувати дітям загадки.

-                    Що у світі наймиліше? – питає він малого Голого Пана, очікуючи на відповідь «сон».

-                    Кисіль молошний! – відповідає Голий Пан, який любив цю страву, але вкрай рідко отримував нагоду нею поласувати.

 

***

Якось Голого Пана батько зібрався гнати самогонку та, щоб заховатися від влади, не придумав нічого кращого, як робити це в погребі. Отож гнав він самогонку в погребі та й учадів там.

Покликали люди Голого Пана. Той спустився в погріб, подивився, а потім вийшов з погреба та й каже:

-                    Да, діствітєльно батько вмерли!

 

***

Коли Голий Пан женився, то чи наготовлено було мало, чи гості були голодні, але скоро стіл спорожнів, і молодим не залишилося нічого. Голий Пан, побачивши таке, розсердився і зібрався йти геть.

-                    Ти куди! – гукають йому, - Тобі ж іще з молодою спати!

-                    Еге, - каже Голий Пан, - як холодець їсти, то вам, а як з молодою спать, то мені?

 

***

Раз у неділю Голопаниха зранку пішла на базар, а чоловікові доручила корову подоїти.

Голий Пан добре виспався і лише тоді пішов до корови. Присів до неї на ослінчик, підставив дійничку та й став смикати за дійки. Корова, якій довго довелося чекати на дояра, була явно не в гуморі. Коли Голий Пан вже трохи надоїв, вона дриг задньою ногою! – і перекинула дійничку.

Голий Пан замислився - що його робить? А потім витягнув з черевика шнурок, прив’язав ногу корови до стовпчика стійла, та й знову став доїти.
Через деякий час вредна корова дригнула іншою ногою і знову розлила молоко. Голий Пан витяг шнурок з іншого черевика і прив’язав ту ногу корови до іншого стовпчика стійла.

Коли Голий Пан продовжив доїння, корова змахнула хвостом і знову перекинула дійничку. Ну що його робити з клятою cкотиною?

Ага! Голий Пан вирішив прив’язати коровин хвіст до сволочка. Він підставив у корови ззаду табуретку, став на неї, взяв корову за хвоста і задрав його догори… А чим прив’язати? Ага! Голий Пан висмикнув з штанів ременя, щоб ним припнуть хвоста до сволочка. Тільки намірився – а штани без ременя спали донизу.

І треба ж, щоб в цей час жінка якраз повернулася з базару і зайшла до хліва.

- Шо ж це ти робиш, чоловіче?! – скрикнула вона, побачивши всю картину.

- Не повіриш, жінко, - відказав розгублено Голий Пан, - корову дою!

 

***

Якось Голий Пан накосив сіна під Перекопівкою, а другого дня посадив на воза жінку й матір і поїхав сіно те перевертать. Дорогою дурні жінки стали до нього чіплятися, котру з них він більше любить. Щоб нікого не скривдити, Голий Пан казав їм, що любить однаково обох, але вони не відставали.

Коли в Сурмачівці заїхали на пором, жінка й питає:

-                    А якби оце пором зараз перекинувся, кого б з нас ти кинувся рятувать?

Голий Пан, трохи подумав, а тоді каже матері:

-                    Ви ж, мамо, кажись, трохи вмієте плавать?..

 

***

Отець Віктор раз каже на проповіді:

-                    …кому, діти мої, Господь посилає дочку, тому він відкриває двері до раю, а кому дарує дві дочки – відкриває двоє дверей.

Голий Пан, що саме зайшов до церкви, почув це і запитує:

-                    А скільки, отче, дверей у раю?

-                    Двоє. - каже отець Віктор.

-                    Добре, - каже Голий Пан, - а як у мене четверо дочок, куди я піду?

-                    До пекла! – розсердився панотець.

 

***

Якось Голий Пан їздив Сірим у Ромни. На зворотньому шляху Сірий притомився і став у Ярмолинцях перед горою – ні тпру, ні ну. Якийсь ярмолинський дядько  порадив йому:

-                    А ти натри коневі під хвостом нашатирем, він і піде.

Голий Пан десь знайшов нашатир та так і зробив. Сірий рвонув, як опечений, тільки смуга лягла.

Бачить Голий Пан, що не наздожене коня, подумав – та натер і собі нашатирем. Це так помоглося, що він прибіг додому раніше за Сірого і став бігать кругами навколо хати.

-                    Та шо це з тобою, чоловіче? – кричить жінка.

-                    Натри й собі сраку нашатирем, тоді взнаєш! – кричить Голий Пан на бігу.

 

***

Голий Пан вже з жінкою приїхав у Ромни. Там Голопаниха побачила високу дзвіницю й питає:

-                    І як же ото таке високе люди вистроїли?

-                    А так, - каже Голий Пан, - шо спершу викопали глибокий колодязь, тоді вивернули його навиворіт, от і вийшла дзвіниця.

 

***

Помер Сталін, Хрущов прийшов до влади, настала так звана «відлига», а селянину жизні як не було, так і нема. От Голий Пан бідував-бідував, а тоді таки поїхав аж у Москву до самого Хрущова і добився таки до нього на прийом (ну, це ж анекдот…). Дождався своєї черги, зайшов у кабінет до Самого та й каже:

- Оце ж, Микито Сергійовичу, спасіба Вам, Ви багато всякого добра робите, а селянину ж жизні як не було, так і нема! Посовітуйте мені, шо його робить, шоб зі злиднів вибиться?

А Хрущов йому як гаркне з-за стола:

- Нада нє спать!

Голий Пан перелякався, та за шапку, та бігом з кабінета, та на поїзд, та додому. А тоді дома трохи заспокоївся та й думає собі:

-                    А може то Хрущов справді пораду добру дав?

От він звечора спати не лягає, дочекався півночі, одягнув куфайку та з хати, та на вулицю. Іде селом, коли бачить, а там голова колгоспу возом під’їхав до колгоспної комори і йому комірник накладає на воза муки, сала, круп різних. Голий Пан підійшов до них і дивиться. А ті, щоб він мовчав, і йому понасипали.

Другої ночі Голий Пан знову не ліг спати, пішов по селу, побачив, як завcвинофермою підсвинка колгоспного зоотехнікові на воза підсаджує. Побачили Голого Пана – і йому поросятко дали.

Отак прогулюючись щоночі Голий Пан і забагатів. Скотина в дворі розвелася, годувати її є чим. Сім’я не голодна, добре одягнута.

Якось згадав Голий Пан і про Хрущова. Думає:

-                    Треба б оддячить доброму чоловікові за пораду!

Зібрав велику кошолку з салом, ковбасою, пирогами, кишкою начиненою, самогонки грілку поклав і поїхав у Москву. І що ж? Знову добився до Хрущова на прийом. Заходить у приймальню, а його з кошолкою в кабінет не пускають – може там граната… Так Голий Пан залишив кошолку в приймальні, а сам зайшов до Хрущова й каже:

- Спасибі вам, Микита Сергійович, за добру пораду. Послухав я вас, не сплю, тепер розжився і Вам гостинчика привіз. Дозвольте занести?

-                    Заносі, - каже Хрущов.

Голий Пан у приймальню – а кошолки нема! Він і туди, й сюди – нема!

Тоді заходить знову до Хрущова й каже:

- Я бачу, Микита Сергійович, і у вас тут «не сплять»!

 

***

Якось у четвер проти празника отець Віктор (мабуть на прохання жіноцтва) у своїй проповіді сказав:

-                    Хто цієї пятницької ночі не обділить свою жінку увагою, той матиме у раю гарну світлицю.

Ото звечора, як лягли спати, жінка й каже Голому Панові, що треба б про ту райську світлицю подбати. Ну, нічого робити, подбав Голий Пан.

Жінка помовчала, а тоді й каже:

-                    Ну, це ж ти собі світличку забезпечив, забезпеч тепер ще одну – мені.

-                    Е, ні. – каже Голий Пан. – Чоловік і жінка на тім світі, як і на цім, должні в одній хаті жить!

 

***

Приходить раз до Голого Пана сусід і каже:

-                    Слухай, сьогодні вранці моя жінка йшла повз твій двір на роботу, а твій Рябко вискочив і вкусив її за ногу.

-                    То шо? – питає Голий Пан.

-                    А те, - каже сусід, - шо заплати мені рублів п’ятдесят, бо піду і заявлю в сільраду, шо ти собаку не прив’язуєш.

-                    Тю! – каже Голий Пан. – Де я тобі п’ятдесят рублів візьму? Лучче приводь свого Шарика, хай він мою жінку за ногу вкусить, та й будемо квити.

 

***

Якось Голий Пан їхав возом з Данілового. Підіймаючись в гору повз баштан та побачивши, що сторожа десь не видно, він зупинив коней, взяв мішок і поліз по кавуни. Поназривав спілих та й накладає в мішок.

Де не візьмися сторож дід Колесник, що доти спав у курені. Підбігає до Голого Пана з дрючком і кричить:

-                    Що ж це ти робиш, зараза, на колгоспному баштані!?

Голий Пан спочатку розгубився, а потім і каже:

-                    Та підіймався оце кіньми нагору, а тут налетів вихор, підняло мене з воза і закинуло осюди в кавуни.

-                    А кавуни оце хто позривав?!

-                    Та той же вітер і позривав, - каже Голий Пан. – Кидало мене туди-сюди, я хапався за бадилля, так кавуни й позривалися.

-                    А в мішок оці кавуни теж вітер позакидав?! – не заспокоюється Колесник.

-                    Так оце ж я вже битий час і думаю, - каже Голий Пан. – а здумати не можу: хто це кавуни мені в мішок повкидав?

 

***

Якось уночі Голому Панові наснилося, що йому хтось дає дев’ять рублів за оранку, а він не бере і вимагає десять. Посеред цієї суперечки Голий Пан прокинувся, дивиться – грошей нема. Тоді він знову заплющив очі, простягнув руку і кричить:

-                    Ну, де ти там?! Господь з тобою, давай вже дев’ять!

 

***

Якось прийшов до Голого Пана сусід і просить коней, щоб картоплю з поля перевезти.

-                    Так коні ж у сільпо в конюшні. – відказав Голий Пан.

В цей самий час із-за хати долинуло іржання.

- Шо ж ти, сусіде, брешеш, – каже сусід, - шо коней нема. А хто ж то ірже за хатою?

- Хай тобі цур, який ти Хома невіруючий! – каже Голий Пан. – Не словам чесного чоловіка віриш, а іржанню якогось паршивого коня.

 

***

А то попросив у Голого Пана коней інший сусід.

-                    Підожди трохи, - сказав Голий Пан, - я піду в самих коней спитаю. Як захотять піти з тобою, тоді дам.

Пішов за хату, а тоді вертається й каже:

-                    Коні сказали, шоб я не давав їх такому іродові, бо ти минулого разу бив їх, як скажений, та ще й матюхав на всі заставки. Іди к шейминій        матері, не дам тобі конячок.

 

***

Якось Голий Пан спитав у своєї жінки:

-                    Коли хтось помре,  відкіля видно, шо він упокоївся?

-                    Признак цього такий, шо у мертвяка холонуть руки й ноги, - сказала жінка.

Невдовзі поїхав Голий Пан кіньми в Шкуратове по дрова. Пора була осіння, холодна, і скоро руки його й ноги стали ціпеніти. Голий Пан подумав, що вмирає, ліг на землю й лежить, як мертвий.

В цей час де не взялася вовча зграя, вовки загризли його коней і почали їх жерти. Повернувши стиха голову, Голий Пан прошепотів:

- Ех, не був би я мертвий, показав би вам, як конячок моїх їсти.

 

***

Якось засидівся у Голого Пана родич з Хоминець та й заночував. Вночі гостеві припекло надвір, він розштовхав Голого Пана і каже йому:

-                    Слухай, он у тебе по праву руку хвонарик. Подай, я собі присвічу.

-                    Ти шо, дурний? – відповів Голий Пан. – Як я в темноті побачу, де у мене по праву руку?

 

***

Заліз якось Голий Пан в своєму садку на грушу, сів на суху гілку і став її відпилювати.

-                    Дурню, шо ж ти робиш? – кричить йому сусід. – Зараз гілка зламається і ти гепнешся на землю!

Тут-таки гілка зламалася, Голий Пан гепнувся додолу, але зразу скочив на ноги і схопив сусіда за сорочку.

-                    Я бачу, - сказав він, - ти вмієш угадувать те, шо буде. Тоді скажи мені, коли я вмру.

Сусід з досадою відповів, аби той одчепився:

-                    Коли твій Сірий кінь пердне, то знай – смерть твоя близько, а коли вслід за тим пердне Гнідий, то зразу й умреш.

Наступного дня їхав Голий Пан дорогою поза Маньковими лісками, коли це Сірий ні з того, ні з сього - пердь!

-                    О!Значить смерть моя близько, - думає Голий Пан.

Проїхав ще трохи, коли це й Гнідий – пердь!

Голий Пан вирішив, що вже помирає, зліз з воза, ліг на землю і очі закотив.

Люди, що працювали в полі, збіглися до нього, бачать – лежить він, не ворушиться. Вони й подумали, що Голий Пан врізав дуба. Побігли в село, принесли труну, поклали його і несуть ховати.

Проминувши його хату, мужики стали сперечатися, якою вулицею буде ближче до кладовища. Тоді Голий Пан, звівшись у труні, став показувати їм, кудою йти:

-                    Йдіть, - каже, - по Шевченка та поза молочарнею огородами. Я коли був живий, то всігда туди так ходив.

 

***

Якось восени Голий Пан став копати на городі, а все в різних місцях.

-                    Шо це ти робиш? – питає через лісу сусід.

-                    Та закопав рано весною бутиль самогону, а де – забув.

-                    А знаку шо, ніякого не оставляв?

-                    Та чого ж, оставляв. Коли закопував, то якраз біля того місця латочка снігу лежала…

 

***

Якось у чайній за пивом мужики балакали, що у Африці така спека, що люди там голими ходять.

-                    Ти дивись, - сказав Голий Пан, - а як же тоді там жінок од чоловіків одрізняють?

 

***

Якось Голий Пан захотів сісти на свого Сірого верхи  – і не зміг.

-                    Гай-гай, де мої молоді літа! – сказав він.

А тоді оглянувся кругом, бачить, що нікого близько нема, та й каже:

- Та я, правду сказать, і молодим не міг на коня залізти…

 

***

Якось Голий Пан розворушив під стріхою осине гніздо, оси на нього напали і нажалили. Минув час, Голий Пан п’яненьким зайшов на базарі в громадський нужник за потребою, побачив там зелених мух і злякався.

-                    Здрастуйте, жовті мухи, - промовив він несміло, - хоч ви і перевділися, та я вас пізнаю.

Та хаміль-хаміль, та за двері.

 

***

А то якось ішов Голий Пан полем через людські городи, набачив чиїсь огірки та й заходився їх рвати. А тут хазяїн, де не візьмися.

-                    Шо ти тут робиш?! – кричить.

-                    Та зайшов оце сюди по большому. – каже Голий Пан.

-                    Ну, й де ж воно, твоє больше? – питає той, оглядаючись.

Голий Пан і показує йому на коров’ячий кізяк.

-                    Так це ж коров’яче! – кричить хазяїн.

-                    А ти шо, дав мені оправиться по-людськи? – каже Голий Пан.

 

***

Якось, виоравши комусь город, Голий Пан нагуляв такий апетит, що за столом став їсти кашу п’ятірнею.

-                    Ти шо! – каже хазяйка. – Чого це ти їси п’ятьма пальцями?

-                    Е! – каже Голий Пан. – Якби у мене на руці було шість пальців, я б зараз і шістьма їв.

 

***

Коли Голопаненко був ще зовсім молодим парубком, Голий Пан вже заходився висватувати йому дівчину.

-                    Та чи не рано його женить? – питає жінка, - хай би ще підріс та ума набрався.

-                    Еге, - каже Голий Пан, - як підросте та ума набереться, хіба ж він захоче тоді жениться?

 

***

Сидять Голий Пан з жінкою та невісткою в хаті. Голопаниха й каже невістці:

-                    Все у нас, дитино моя, до ладу. І живемо добре, і не лаємось, от тільки хата не білена.

Невістка:

-                    Які проблєми, мамо! Білило є?

-                    Є, а тільки щітки нема.

Невістка підбігла до Голого Пана, обрізала йому бороду ножицями, зробила щітку і побілила хату.

Свекруха знову починає:

-                    От і хата в нас побілена, а вікна непокрашені.

Невістка:

- Які проблєми, мамо! Краска є?

- Та є, от тільки щіточки нема.

Невістка підбігла до Голого Пана, обрізала вуса, зробила щіточку та пофарбувала вікна.

Вечір. Вертається додому молодий Голопаненко з роботи. Дивиться, а батько на груші сидить.

- О! Тату! А чого це ви там сидите?

- Та там, синок, у хаті дві курви зібралися млинці пекти. Так я оце не знаю, чи є в них яйця, чи нема!

 

***

Якось до Голого Пана прибігли люди з Чеберяків і кажуть, що його теща в річці прала, посковзнулася і впала у воду. Голий Пан запріг коників, приїхав туди до річки та й пішов берегом проти течії, виглядаючи у воді тещу.

-                    Та вниз по течії шукати треба! – кричать йому люди.

-                    Ви не знаєте моєї тещі, - одказує їм Голий Пан. – Вона все робить наперекір. Значить, і в річці пішла проти течії.

 

***

Померла таки у Голого Пана теща. Ходить він із сумним видом по хаті, підійде до труни та все:

-                    Ой, мамо-мамо! На кого ж ви нас покинули!

А тоді щось згадав, відчинив двері в кухню, де поминальний обід готувався, та:

- Дівчата, цибулі менше кришіть, бо вона на базарі дорога!

 

***

Якось Голий Пан з жінкою сіли обідать. Голопаниха хватнула ложку юшки, а та виявилася такою гарячою, що їй аж сльози потекли.

-                    Чого ти? – питає Голий Пан.

-                    Згадалося мені, - каже вража жінка, - шо мама моя покійна таку саму юшку любила, от я й заплакала.

Голий Пан і собі сьорбнув, теж ошпарив у роті й сльози потекли йому з очей.

-                    А ти чого? – питає його жінка.

-                    Та й мені теща покойна згадалася, шо тебе таку зловредну в жінки мені підсунула. – відказав Голий Пан.

 

***

Як у Голого Пана вмерла жінка, то він не дуже й побивався. А от коли здох його Сірий, то він аж з лиця спав.

-                    Чого це ти так за конем убиваєшся, - питають його. – За жінкою ти й то так не журився.

-                    Люди добрі, - каже Голий Пан, - ви не знаєте, шо то горе. Як умерла моя жінка, то і родичі, і сусіди мені казали: «Не журися, ми найдем тобі ще кращу». А як здох мій Сірий, ніхто кращого мені не обіщає привести…

 

***

Вчергове Голий Пан оженився на вдовиці, у якої став уже третім чоловіком. Якось він тяжко занедужав, лежить, а жінка сіла біля нього, та й бідкається:

-                    Ой, чоловіче, чоловіче! На кого ж ти мене покидаєш!

А він повернув голову та й каже:

-        Та на кого, на кого. На четвертого такого дурня!

 

***

У Голого Пана якось запитали, в якому віці він уперше женився.

- Не пам’ятаю, - каже Голий Пан, - бо розуму в мене тоді не було.

 

***

Взимку Голий Пан сідав у куфайці біля грубки, а коли виходив надвір, завязував куфайку по краях і вішав на стіну. Спитали у нього, чому він так робить.

-                    Це, - каже Голий Пан, - шоб теплий дух з куфайки не виходив, поки я вернуся.

 

***

Якось вже пізно увечері, коли більшість глинчан укладаються спати, їхав Голий Пан возом додому. Наближаючись до Базарянського ставка, почув дівчачий сміх і плескіт води. Голий Пан захотів подивитися, що воно там.  Тиркнув на коней, зліз з воза, спустився з греблі і побачив у світлі місяця, що в ставку голяком купаються кілька не дуже тверезих дівчат. Вони його також помітили і з вереском забилися під верболіз.

-                    Ідіть геть, діду, бо ми не можемо на берег вийти!

-                    Та чого ви, дівчата, - каже Голий Пан. – Нашо ви мені здалися? Я тільки хотів ось рибок погодувать.

-         Яких таких рибок?!

-                    Та дочка Рокотянських ще весною з Бразілії привезла. В банці, чи шо. Вони за літо повиростали от-такі, шо з ними робить? Так Петро, батько ж її, у ставок їх і випустив. Тепер всі годуємо потроху.

-                    Та шо за рибки?! – кричать вже змерзлі дівчата.

-                    Та ті, як їх, - піранні, чи шо.

-                    Шо-о-о??!! – дівчат так і викинуло на берег. Похапавши одяг, вони подалися в напрямі бару "Фаворит", одягаючись на бігу.

         А Голий Пан, посміюючись, сів на воза і поїхав своєю дорогою.

 

 

***

Їде раз Голий Пан кіньми по Роменській, а назустріч йому похоронна процесія – якогось діда з Кір’янівки ховати несуть. З’їхав він на узбіччя, зупинив коней,  зняв картуза та й перечікує процесію. А вдовиця дідова йде за труною й голосить:

-                    Ой, діду-діду! Та несуть же тебе туди, де ні дверей, ні віконечка, та ні їсточки, ні питочки, та ні перинки, ні подушечки!..

-                    Боже! – жахнувся Голий Пан, - це вони його шо, до мене додому несуть?

 

***

В ніч з Маланки на Василя молоді бешкетники зняли у Голого Пана хвіртку і кудись так запроторили, що він вранці не зміг її знайти. Тоді Голий Пан пішов до церкви, зняв з її огорожі хвіртку та й приніс собі додому.

- Ну, і нашо ти оце так зробив? – питають його люди.

- У мене вкрадено хвіртку, - каже Голий Пан, - і Господь знає, хто її вкрав. Як укаже мені, хто її поцупив, тоді я верну хвіртку од його хати.

 

***

Бачив Голий Пан у сусіда по телевізору, як в Америці терористи таранили лайнерами хмарочоси. Наступного дня він їхав кіньми десь поза цариною, коли це літачок-кукурузник, який бризкав поле якоюсь вонючою чортівнею, раптом з неба прямо в скирду – геп! Коники стали дибки і понесли.

Злякався спершу Голий Пан, а тоді віжки натягнув та:

- Пррру, халєра! Яка країна, такі й теракти!

 

***

Прийшов раз Голий Пан до лікаря Бжевського  і скаржиться:

-                    Випишіть, Натольович, чогось од склєрозу, бо вже, кажись, бере.

-                    Бере, кажеш? Ну, і як же він тебе бере? – питає лікар, продовжуючи щось писати в історію хвороби.

-                    Та став забуваться матню застібать !

-                    Е! – засміявся Бжевський. – то не склероз. Склероз буде, коли розстібать забуватимеш!