ГОЛИЙ ПАН – ГЛИНСЬКИЙ
НАСРЕДДІН
Ще за часів, коли в сільпо були пекарня,
сітроцех, цех ковбасний - а було це, мабуть, не пізніш початку 1960-х років -
сидять в одному з тих цехів їхні зави, п’ють горілочку і жартують:
- От ти, Миколо - пан Ситро. А ти, Василю, - пан
Хліб. А ти, Іване - пан Ковбаса...
А у дворі біля відчинених дверей цеху
сільповський конюх порається біля
коней, чує це все та й питає:
- А я ж хто?
- А ти... Ти - Голий
Пан!
Коли автор недавно перечитав пригоди Ходжі
Насреддіна, то побачив, що такі могли траплятися і з глинчанами. А те, що
справді траплялося в Глинську, могло трапитися і з Насреддіном.
- Чи не спробувати, - подумав автор, -
кодифікувати пригоди свого власного, глинського Насреддіна? Але хто ж міг би
бути глинським Насреддіном?
Тут авторові й прийшла думка спробувати на цю
роль Голого Пана. І ось що з того вийшло.
***
Як Голий Пан ще вчився в школі, вчитель якось став загадувати дітям загадки.
- Що у світі наймиліше? – питає він малого Голого Пана, очікуючи на відповідь «сон».
- Кисіль молошний! – відповідає Голий Пан, який любив цю страву, але вкрай рідко отримував нагоду нею поласувати.
***
Якось Голого Пана батько зібрався гнати самогонку та, щоб заховатися від влади, не придумав нічого кращого, як робити це в погребі. Отож гнав він самогонку в погребі та й учадів там.
Покликали люди Голого Пана. Той спустився в погріб, подивився, а потім вийшов з погреба та й каже:
- Да, діствітєльно батько вмерли!
***
Коли Голий Пан женився, то чи наготовлено було мало, чи гості були голодні, але скоро стіл спорожнів, і молодим не залишилося нічого. Голий Пан, побачивши таке, розсердився і зібрався йти геть.
- Ти куди! – гукають йому, - Тобі ж іще з молодою спати!
- Еге, - каже Голий Пан, - як холодець їсти, то вам, а як з молодою спать, то мені?
***
Раз у неділю Голопаниха
зранку пішла на базар, а чоловікові доручила корову
подоїти.
Голий Пан добре виспався і
лише тоді пішов до корови. Присів до неї на ослінчик, підставив дійничку та й
став смикати за дійки. Корова, якій довго довелося чекати на дояра, була явно не
в гуморі. Коли Голий Пан вже трохи надоїв, вона дриг задньою ногою! – і
перекинула дійничку.
Голий Пан замислився - що
його робить? А потім витягнув з черевика шнурок, прив’язав ногу корови до
стовпчика стійла, та й знову став доїти.
Через деякий час вредна корова
дригнула іншою ногою і знову розлила молоко. Голий Пан витяг шнурок з іншого
черевика і прив’язав ту ногу корови до іншого стовпчика
стійла.
Коли Голий Пан продовжив
доїння, корова змахнула хвостом і знову перекинула дійничку. Ну що його робити з
клятою cкотиною?
Ага! Голий Пан вирішив
прив’язати коровин хвіст до сволочка. Він підставив у корови ззаду табуретку,
став на неї, взяв корову за хвоста і задрав його догори… А чим прив’язати? Ага!
Голий Пан висмикнув з штанів ременя, щоб ним припнуть хвоста до сволочка. Тільки
намірився – а штани без ременя спали донизу.
І треба ж, щоб в цей час
жінка якраз повернулася з базару і зайшла до хліва.
- Шо ж це ти робиш,
чоловіче?! – скрикнула вона, побачивши всю картину.
- Не повіриш, жінко, -
відказав розгублено Голий Пан, - корову дою!
***
Якось Голий Пан накосив сіна під Перекопівкою, а другого дня посадив на воза жінку й матір і поїхав сіно те перевертать. Дорогою дурні жінки стали до нього чіплятися, котру з них він більше любить. Щоб нікого не скривдити, Голий Пан казав їм, що любить однаково обох, але вони не відставали.
Коли в Сурмачівці заїхали на пором, жінка й питає:
- А якби оце пором зараз перекинувся, кого б з нас ти кинувся рятувать?
Голий Пан, трохи подумав, а тоді каже матері:
- Ви ж, мамо, кажись, трохи вмієте плавать?..
***
Отець Віктор раз каже на проповіді:
- …кому, діти мої, Господь посилає дочку, тому він відкриває двері до раю, а кому дарує дві дочки – відкриває двоє дверей.
Голий Пан, що саме зайшов до церкви, почув це і запитує:
- А скільки, отче, дверей у раю?
- Двоє. - каже отець Віктор.
- Добре, - каже Голий Пан, - а як у мене четверо дочок, куди я піду?
- До пекла! – розсердився панотець.
***
Якось Голий Пан їздив Сірим у Ромни. На зворотньому шляху Сірий притомився і став у Ярмолинцях перед горою – ні тпру, ні ну. Якийсь ярмолинський дядько порадив йому:
- А ти натри коневі під хвостом нашатирем, він і піде.
Голий Пан десь знайшов нашатир та так і зробив. Сірий рвонув, як опечений, тільки смуга лягла.
Бачить Голий Пан, що не наздожене коня, подумав – та натер і собі нашатирем. Це так помоглося, що він прибіг додому раніше за Сірого і став бігать кругами навколо хати.
- Та шо це з тобою, чоловіче? – кричить жінка.
- Натри й собі сраку нашатирем, тоді взнаєш! – кричить Голий Пан на бігу.
***
Голий Пан вже з жінкою приїхав у Ромни. Там Голопаниха побачила високу дзвіницю й питає:
- І як же ото таке високе люди вистроїли?
- А так, - каже Голий Пан, - шо спершу викопали глибокий колодязь, тоді вивернули його навиворіт, от і вийшла дзвіниця.
***
Помер Сталін, Хрущов прийшов
до влади, настала так звана «відлига», а селянину жизні як не було, так і нема.
От Голий Пан бідував-бідував, а тоді таки поїхав аж у Москву до самого Хрущова і
добився таки до нього на прийом (ну, це ж анекдот…). Дождався своєї черги,
зайшов у кабінет до Самого та й каже:
- Оце ж, Микито Сергійовичу,
спасіба Вам, Ви багато всякого добра робите, а селянину ж жизні як не було, так
і нема! Посовітуйте мені, шо його робить, шоб зі злиднів
вибиться?
А Хрущов йому як гаркне з-за
стола:
- Нада нє
спать!
Голий Пан перелякався, та за
шапку, та бігом з кабінета, та на поїзд, та додому. А тоді дома трохи
заспокоївся та й думає собі:
-
А може то Хрущов справді
пораду добру дав?
От він звечора спати не
лягає, дочекався півночі, одягнув куфайку та з хати, та на вулицю. Іде селом,
коли бачить, а там голова колгоспу возом під’їхав до колгоспної
комори і йому комірник накладає на воза муки, сала, круп різних. Голий Пан
підійшов до них і дивиться. А ті, щоб він мовчав, і йому
понасипали.
Другої ночі Голий Пан знову
не ліг спати, пішов по селу, побачив, як завcвинофермою підсвинка
колгоспного зоотехнікові на воза підсаджує. Побачили Голого Пана – і йому
поросятко дали.
Отак прогулюючись щоночі
Голий Пан і забагатів. Скотина в дворі розвелася, годувати її є чим.
Сім’я не голодна, добре
одягнута.
Якось згадав Голий Пан і про
Хрущова. Думає:
-
Треба б оддячить доброму
чоловікові за пораду!
Зібрав велику кошолку з
салом, ковбасою, пирогами, кишкою начиненою, самогонки грілку поклав і поїхав у
Москву. І що ж? Знову добився до Хрущова на прийом. Заходить у приймальню, а
його з кошолкою в кабінет не пускають – може там граната… Так Голий Пан залишив
кошолку в приймальні, а сам зайшов до Хрущова й каже:
- Спасибі вам, Микита
Сергійович, за добру пораду. Послухав я вас, не сплю, тепер розжився і Вам
гостинчика привіз. Дозвольте занести?
-
Заносі, - каже
Хрущов.
Голий Пан у приймальню – а
кошолки нема! Він і туди, й сюди – нема!
Тоді заходить знову до
Хрущова й каже:
- Я бачу, Микита Сергійович,
і у вас тут «не сплять»!
***
Якось у четвер проти
празника отець Віктор (мабуть на прохання жіноцтва) у своїй проповіді
сказав:
-
Хто цієї пятницької ночі не
обділить свою жінку увагою, той матиме у раю гарну
світлицю.
Ото звечора, як лягли спати,
жінка й каже Голому Панові, що треба б про ту райську світлицю подбати. Ну,
нічого робити, подбав Голий Пан.
Жінка помовчала, а тоді й
каже:
-
Ну, це ж ти собі світличку
забезпечив, забезпеч тепер ще одну – мені.
-
Е, ні. – каже Голий Пан. –
Чоловік і жінка на тім світі, як і на цім, должні в одній хаті жить!
***
Приходить раз до Голого Пана сусід і каже:
- Слухай, сьогодні вранці моя жінка йшла повз твій двір на роботу, а твій Рябко вискочив і вкусив її за ногу.
- То шо? – питає Голий Пан.
- А те, - каже сусід, - шо заплати мені рублів п’ятдесят, бо піду і заявлю в сільраду, шо ти собаку не прив’язуєш.
- Тю! – каже Голий Пан. – Де я тобі п’ятдесят рублів візьму? Лучче приводь свого Шарика, хай він мою жінку за ногу вкусить, та й будемо квити.
***
Якось Голий Пан їхав возом з Данілового. Підіймаючись в гору повз баштан та побачивши, що сторожа десь не видно, він зупинив коней, взяв мішок і поліз по кавуни. Поназривав спілих та й накладає в мішок.
Де не візьмися сторож дід Колесник, що доти спав у курені. Підбігає до Голого Пана з дрючком і кричить:
- Що ж це ти робиш, зараза, на колгоспному баштані!?
Голий Пан спочатку розгубився, а потім і каже:
- Та підіймався оце кіньми нагору, а тут налетів вихор, підняло мене з воза і закинуло осюди в кавуни.
- А кавуни оце хто позривав?!
- Та той же вітер і позривав, - каже Голий Пан. – Кидало мене туди-сюди, я хапався за бадилля, так кавуни й позривалися.
- А в мішок оці кавуни теж вітер позакидав?! – не заспокоюється Колесник.
- Так оце ж я вже битий час і думаю, - каже Голий Пан. – а здумати не можу: хто це кавуни мені в мішок повкидав?
***
Якось уночі Голому Панові наснилося, що йому хтось дає дев’ять рублів за оранку, а він не бере і вимагає десять. Посеред цієї суперечки Голий Пан прокинувся, дивиться – грошей нема. Тоді він знову заплющив очі, простягнув руку і кричить:
- Ну, де ти там?! Господь з тобою, давай вже дев’ять!
***
Якось прийшов до Голого Пана сусід і просить коней, щоб картоплю з поля перевезти.
- Так коні ж у сільпо в конюшні. – відказав Голий Пан.
В цей самий час із-за хати долинуло іржання.
- Шо ж ти, сусіде, брешеш, – каже сусід, - шо коней нема. А хто ж то ірже за хатою?
- Хай тобі цур, який ти Хома невіруючий! – каже Голий Пан. – Не словам чесного чоловіка віриш, а іржанню якогось паршивого коня.
***
А то попросив у Голого Пана коней інший сусід.
- Підожди трохи, - сказав Голий Пан, - я піду в самих коней спитаю. Як захотять піти з тобою, тоді дам.
Пішов за хату, а тоді вертається й каже:
- Коні сказали, шоб я не давав їх такому іродові, бо ти минулого разу бив їх, як скажений, та ще й матюхав на всі заставки. Іди к шейминій матері, не дам тобі конячок.
***
Якось Голий Пан спитав у своєї жінки:
- Коли хтось помре, відкіля видно, шо він упокоївся?
- Признак цього такий, шо у мертвяка холонуть руки й ноги, - сказала жінка.
Невдовзі поїхав Голий Пан кіньми в Шкуратове по дрова. Пора була осіння, холодна, і скоро руки його й ноги стали ціпеніти. Голий Пан подумав, що вмирає, ліг на землю й лежить, як мертвий.
В цей час де не взялася вовча зграя, вовки загризли його коней і почали їх жерти. Повернувши стиха голову, Голий Пан прошепотів:
- Ех, не був би я мертвий, показав би вам, як конячок моїх їсти.
***
Якось засидівся у Голого Пана родич з Хоминець та й заночував. Вночі гостеві припекло надвір, він розштовхав Голого Пана і каже йому:
- Слухай, он у тебе по праву руку хвонарик. Подай, я собі присвічу.
- Ти шо, дурний? – відповів Голий Пан. – Як я в темноті побачу, де у мене по праву руку?
***
Заліз якось Голий Пан в своєму садку на грушу, сів на суху гілку і став її відпилювати.
- Дурню, шо ж ти робиш? – кричить йому сусід. – Зараз гілка зламається і ти гепнешся на землю!
Тут-таки гілка зламалася, Голий Пан гепнувся додолу, але зразу скочив на ноги і схопив сусіда за сорочку.
- Я бачу, - сказав він, - ти вмієш угадувать те, шо буде. Тоді скажи мені, коли я вмру.
Сусід з досадою відповів, аби той одчепився:
- Коли твій Сірий кінь пердне, то знай – смерть твоя близько, а коли вслід за тим пердне Гнідий, то зразу й умреш.
Наступного дня їхав Голий Пан дорогою поза Маньковими лісками, коли це Сірий ні з того, ні з сього - пердь!
- О!Значить смерть моя близько, - думає Голий Пан.
Проїхав ще трохи, коли це й Гнідий – пердь!
Голий Пан вирішив, що вже помирає, зліз з воза, ліг на землю і очі закотив.
Люди, що працювали в полі, збіглися до нього, бачать – лежить він, не ворушиться. Вони й подумали, що Голий Пан врізав дуба. Побігли в село, принесли труну, поклали його і несуть ховати.
Проминувши його хату, мужики стали сперечатися, якою вулицею буде ближче до кладовища. Тоді Голий Пан, звівшись у труні, став показувати їм, кудою йти:
- Йдіть, - каже, - по Шевченка та поза молочарнею огородами. Я коли був живий, то всігда туди так ходив.
***
Якось восени Голий Пан став копати на городі, а все в різних місцях.
- Шо це ти робиш? – питає через лісу сусід.
- Та закопав рано весною бутиль самогону, а де – забув.
- А знаку шо, ніякого не оставляв?
- Та чого ж, оставляв. Коли закопував, то якраз біля того місця латочка снігу лежала…
***
Якось у чайній за пивом мужики балакали, що у Африці така спека, що люди там голими ходять.
- Ти дивись, - сказав Голий Пан, - а як же тоді там жінок од чоловіків одрізняють?
***
Якось Голий Пан захотів сісти на свого Сірого верхи – і не зміг.
- Гай-гай, де мої молоді літа! – сказав він.
А тоді оглянувся кругом, бачить, що нікого близько нема, та й каже:
- Та я, правду сказать, і молодим не міг на коня залізти…
***
Якось Голий Пан розворушив під стріхою осине гніздо, оси на нього напали і нажалили. Минув час, Голий Пан п’яненьким зайшов на базарі в громадський нужник за потребою, побачив там зелених мух і злякався.
- Здрастуйте, жовті мухи, - промовив він несміло, - хоч ви і перевділися, та я вас пізнаю.
Та хаміль-хаміль, та за двері.
***
А то якось ішов Голий Пан полем через людські городи, набачив чиїсь огірки та й заходився їх рвати. А тут хазяїн, де не візьмися.
- Шо ти тут робиш?! – кричить.
- Та зайшов оце сюди по большому. – каже Голий Пан.
- Ну, й де ж воно, твоє больше? – питає той, оглядаючись.
Голий Пан і показує йому на коров’ячий кізяк.
- Так це ж коров’яче! – кричить хазяїн.
- А ти шо, дав мені оправиться по-людськи? – каже Голий Пан.
***
Якось, виоравши комусь город, Голий Пан нагуляв такий апетит, що за столом став їсти кашу п’ятірнею.
- Ти шо! – каже хазяйка. – Чого це ти їси п’ятьма пальцями?
- Е! – каже Голий Пан. – Якби у мене на руці було шість пальців, я б зараз і шістьма їв.
***
Коли Голопаненко був ще зовсім молодим парубком, Голий Пан вже заходився висватувати йому дівчину.
- Та чи не рано його женить? – питає жінка, - хай би ще підріс та ума набрався.
- Еге, - каже Голий Пан, - як підросте та ума набереться, хіба ж він захоче тоді жениться?
***
Сидять Голий Пан з жінкою та невісткою в хаті. Голопаниха
й каже невістці:
-
Все у нас,
дитино моя, до ладу. І живемо добре, і не лаємось, от тільки хата не білена.
Невістка:
-
Які
проблєми, мамо! Білило є?
-
Є, а тільки
щітки нема.
Невістка підбігла до Голого Пана, обрізала йому
бороду ножицями, зробила щітку і побілила хату.
Свекруха знову починає:
-
От і хата в
нас побілена, а вікна непокрашені.
Невістка:
- Які проблєми, мамо! Краска
є?
- Та є, от тільки щіточки нема.
Невістка підбігла до Голого Пана, обрізала вуса, зробила
щіточку та пофарбувала вікна.
Вечір. Вертається додому молодий Голопаненко з роботи.
Дивиться, а батько на груші сидить.
- О! Тату! А чого це ви там сидите?
- Та там, синок, у хаті дві курви зібралися млинці пекти.
Так я оце не знаю, чи є в них яйця, чи нема!
***
Якось до Голого Пана прибігли люди з Чеберяків і кажуть, що його теща в річці прала, посковзнулася і впала у воду. Голий Пан запріг коників, приїхав туди до річки та й пішов берегом проти течії, виглядаючи у воді тещу.
- Та вниз по течії шукати треба! – кричать йому люди.
- Ви не знаєте моєї тещі, - одказує їм Голий Пан. – Вона все робить наперекір. Значить, і в річці пішла проти течії.
***
Померла таки у Голого Пана теща. Ходить він із сумним видом по хаті, підійде до труни та все:
- Ой, мамо-мамо! На кого ж ви нас покинули!
А тоді щось згадав, відчинив двері в кухню, де поминальний обід готувався, та:
- Дівчата, цибулі менше кришіть, бо вона на базарі дорога!
***
Якось Голий Пан з жінкою сіли обідать. Голопаниха хватнула ложку юшки, а та виявилася такою гарячою, що їй аж сльози потекли.
- Чого ти? – питає Голий Пан.
- Згадалося мені, - каже вража жінка, - шо мама моя покійна таку саму юшку любила, от я й заплакала.
Голий Пан і собі сьорбнув, теж ошпарив у роті й сльози потекли йому з очей.
- А ти чого? – питає його жінка.
- Та й мені теща покойна згадалася, шо тебе таку зловредну в жінки мені підсунула. – відказав Голий Пан.
***
Як у Голого Пана вмерла жінка, то він не дуже й побивався. А от коли здох його Сірий, то він аж з лиця спав.
- Чого це ти так за конем убиваєшся, - питають його. – За жінкою ти й то так не журився.
- Люди добрі, - каже Голий Пан, - ви не знаєте, шо то горе. Як умерла моя жінка, то і родичі, і сусіди мені казали: «Не журися, ми найдем тобі ще кращу». А як здох мій Сірий, ніхто кращого мені не обіщає привести…
***
Вчергове Голий Пан оженився на вдовиці, у якої став уже третім чоловіком. Якось він тяжко занедужав, лежить, а жінка сіла біля нього, та й бідкається:
- Ой, чоловіче, чоловіче! На кого ж ти мене покидаєш!
А він повернув голову та й каже:
- Та на кого, на кого. На четвертого такого дурня!
***
У Голого Пана якось запитали, в якому віці він уперше женився.
- Не пам’ятаю, - каже Голий Пан, - бо розуму в мене тоді не було.
***
Взимку Голий Пан сідав у куфайці біля грубки, а коли виходив надвір, завязував куфайку по краях і вішав на стіну. Спитали у нього, чому він так робить.
- Це, - каже Голий Пан, - шоб теплий дух з куфайки не виходив, поки я вернуся.
***
Якось вже пізно увечері,
коли більшість глинчан укладаються спати, їхав Голий Пан возом додому.
Наближаючись до Базарянського ставка, почув дівчачий сміх і плескіт води. Голий
Пан захотів подивитися, що воно там.
Тиркнув на коней, зліз з воза, спустився з греблі і побачив у світлі
місяця, що в ставку голяком купаються кілька не дуже тверезих дівчат. Вони його
також помітили і з вереском забилися під верболіз.
-
Ідіть геть, діду, бо ми не
можемо на берег вийти!
-
Та чого ви, дівчата, - каже
Голий Пан. – Нашо ви мені здалися? Я тільки хотів ось рибок
погодувать.
-
Яких таких
рибок?!
-
Та дочка Рокотянських ще
весною з Бразілії привезла. В банці, чи шо. Вони за літо повиростали от-такі, шо
з ними робить? Так Петро, батько ж її, у ставок їх і випустив. Тепер всі годуємо
потроху.
-
Та шо за рибки?! – кричать
вже змерзлі дівчата.
-
Та ті, як їх, - піранні, чи
шо.
-
Шо-о-о??!! – дівчат так і
викинуло на берег. Похапавши одяг, вони подалися в напрямі бару "Фаворит",
одягаючись на бігу.
А Голий Пан, посміюючись,
сів на воза і поїхав своєю дорогою.
***
Їде раз Голий Пан кіньми по Роменській, а назустріч йому похоронна процесія – якогось діда з Кір’янівки ховати несуть. З’їхав він на узбіччя, зупинив коней, зняв картуза та й перечікує процесію. А вдовиця дідова йде за труною й голосить:
- Ой, діду-діду! Та несуть же тебе туди, де ні дверей, ні віконечка, та ні їсточки, ні питочки, та ні перинки, ні подушечки!..
- Боже! – жахнувся Голий Пан, - це вони його шо, до мене додому несуть?
***
В ніч з Маланки на Василя молоді бешкетники зняли у Голого Пана хвіртку і кудись так запроторили, що він вранці не зміг її знайти. Тоді Голий Пан пішов до церкви, зняв з її огорожі хвіртку та й приніс собі додому.
- Ну, і нашо ти оце так зробив? – питають його люди.
- У мене вкрадено хвіртку, - каже Голий Пан, - і Господь знає, хто її вкрав. Як укаже мені, хто її поцупив, тоді я верну хвіртку од його хати.
***
Бачив Голий Пан у сусіда по телевізору, як в Америці терористи таранили лайнерами хмарочоси. Наступного дня він їхав кіньми десь поза цариною, коли це літачок-кукурузник, який бризкав поле якоюсь вонючою чортівнею, раптом з неба прямо в скирду – геп! Коники стали дибки і понесли.
Злякався спершу Голий Пан, а тоді віжки натягнув та:
- Пррру, халєра! Яка країна, такі й теракти!
***
Прийшов раз Голий Пан до
лікаря Бжевського і
скаржиться:
-
Випишіть, Натольович, чогось
од склєрозу, бо вже, кажись, бере.
-
Бере, кажеш? Ну, і як же він
тебе бере? – питає лікар, продовжуючи щось писати в історію
хвороби.
-
Та став забуваться матню
застібать !
- Е! – засміявся Бжевський. – то не склероз. Склероз буде, коли розстібать забуватимеш!