АРКАДІЙ ОМЕЛЯНОВИЧ КОЛОДЯЖНИЙ

У жовтні 2007 року з Санкт-Петербурга надійшла інформація, що Організацією Об'єднаних Націй з питань науки і культури (ЮНЕСКО, штаб-квартира розташована в Парижі) досі безіменна підводна гора в Північній Атлантиці названа іменем Колодяжного Аркадія Омеляновича.

Аркадій Колодяжний народився в Глинську 7.11.1924 року. Його батько, родом з Гудим, був адвокатом, а мати, Марія Андріївна, в дівочості Чорноус – домогосподаркою. Після того, як у 1932 році помер батько, а в 1937 – мати, 15-річний Аркадій з 13-річною сестрою Людмилою лишилися круглими сиротами. Однак колгосп підселив до них опікунку і до дитячого притулку дітей не відправили.

У 1939 році Аркадій закінчив Глинську середню школу і, під впливом тодішніх гучних відкриттів радянських полярників, вступив до військово-морського училища в Ленінграді на відділення гідрографії[1].

Під час війни спочатку курсантові, а потім вже лейтенантові Колодяжному довелося взяти участь у бойових діях під Ленінградом, на Чорному морі та на Дунаї, за що він був нагороджений орденами Червоної зірки та Вітчизняної війни, медаллю «За бойові заслуги». По війні А.Колодяжний закінчив Військово-морську академію з тієї ж галузі військової науки – гідрографії і служив у відповідній військово-морській установі, що базувалася в Ленінграді.

Офіцер Військово-морського флоту СССР А.Колодяжний за роки служби здійснив 75 плавань у всі кінці Світового океану на дослідницьких суднах, 4 з них тривалістю 1 рік, а майже всі інші тривали по півроку. Він провів у морях і океанах біля 38 років, зробивши багато різних відкриттів. Зокрема, в 1969 році він відкрив у Північній Атлантиці на перетині 51 градуса 9,5 мінут північної широти та 29 градуса 44,5 мінут західної довготи і описав гору висотою 1400 м, верхівка якої лежить на глибині 600 м від поверхні океану. Саме цю гору тепер названо його іменем. В рішенні ЮНЕСКО враховані заслуги А.О.Колодяжного в освоєнні Світового океану та велика кількість здійснених ним плавань.

Аркадій Омелянович протягом всього життя не переривав зв'язків зі своєю малою батьківщиною. Він регулярно навідувався до Глинська, де жила його сестра Пархоменко Людмила Омелянівна, проводив у Глинську відпустки; активно листуючись з земляками, жваво цікавився життям рідного села; допомагав глинчанам, що мали якісь справи в Ленінграді.

Аркадій Омелянович був також великим патріотом України. Він ніколи не забував рідної мови, передплачував у Ленінграді українські газети, зібрав бібліотеку української літератури, колекціонував видання "Кобзаря". Приїжджаючи в Україну, він, що досконало знав російську, німецьку та англійську, завжди говорив виключно українською мовою, ні за яких умов не збиваючись на іншу. Цей офіцер радянського військового флоту завжди вірив, що Україна обов'язково буде незалежною.

Капітан І рангу Аркадій Колодяжний помер 6.05.2004 року і похований у Санкт-Петербурзі.